курсовые работы Знание — сила. Библиотека научных работ. Коллекция рефератов
~ Коллекция рефератов, докладов, курсовых ~
 

МЕНЮ

курсовые работыГлавная
курсовые работыАрхитектура
курсовые работыАстрономия
курсовые работыБанковское биржевое дело и страхование
курсовые работыБезопасность жизнедеятельности
курсовые работыБиология и естествознание
курсовые работыБиржевое дело
курсовые работыБотаника и сельское хоз-во
курсовые работыВоенное дело
курсовые работыГенетика
курсовые работыГеография и экономическая география
курсовые работыГеология
курсовые работыГеология гидрология и геодезия
курсовые работыГосударственно-правовые
курсовые работыЗоология
курсовые работыИстория
курсовые работыИстория и исторические личности
курсовые работыКомпьютерные сети интернет
курсовые работыКулинария и продукты питания
курсовые работыМосквоведение краеведение
курсовые работыМузыка
курсовые работыПедагогика
курсовые работыПсихология
курсовые работыЭкономика туризма

курсовые работы

РЕКЛАМА


курсовые работы

ИНТЕРЕСНОЕ

курсовые работы

курсовые работы

 

Організація депозитних операцій комерційними банками з фізичними особами

курсовые работы

Організація депозитних операцій комерційними банками з фізичними особами

Дипломна робота

"Організація депозитних операцій комерційними банками з фізичними особами"

Вступ

Успішний розвиток вітчизняної економіки як на макро-, так і на мікрорівнях залежить від прогресу в банківській системі, передусім від її здатності генерувати необхідні обсяги кредитних ресурсів. З іншого боку, в умовах економічного зростання посилюється ощадна активність населення і банки отримують змогу залучити частину заощаджень, що зберігаються поза банками.

Загальновідомою аксіомою вважається положення про те, що «кров'ю» сучасної економіки є грошові потоки, одне з джерел наповнення яких становлять депозитні вклади громадян та підприємств. З іншого боку, депозитні вклади дають їх власникам досить поширений в усьому світі вид пасивних доходів - проценти.

Чим стабільніша економіка в країні і послідовніша фінансова політика державних органів та фінансових установ, тим більша довіра осіб, які володіють тимчасово вільними коштами, і тим охочіше вони звертаються до банківських установ для укладання депозитних договорів та розміщення своїх капіталів.

Один із найголовніших складових елементів діяльності банку - вивчення його ресурсної бази. Збільшення ресурсної бази банку сприяє його доходності. Комплекс заходів, спрямованих на збільшення обсягів вкладів населення має передбачати посилення контролю та ефективності нагляду за банками, особливо за тими, чиє фінансове становище нестійке.

Враховуючи, що власні та запозичені кошти займають незначну питому вагу в обсязі ресурсів банку, особливе місце серед заходів, спрямованих на зростання його доходності, займає депозитна політика. Основою її є залучення банком дешевших і раціональніших з точки зору їх використання, коштів юридичних та фізичних осіб.

Депозити складають основу діяльності банку, оскільки визначають розмір кредитних вкладів (теоретично від 70 до 95% банківських ресурсів). Депозитна база банку формується із значної кількості клієнтських рахунків, що свідчить про роздрібний характер депозитних послуг і вимагає докладання значних зусиль з боку банку до їх залучення.

Актуальність теми дипломної роботи «Організація депозитних операцій банків з фізичними особами» в тому, що я вважаю це питання дуже поширеним в банківській діяльності. Так як перед кожним комерційним банком на протязі його діяльності зустрічаються такі питання як: «Які краще залучити кошти? Як оптимально їх сформувати? Яку депозитну політику вигідніше застосовувати?» та інші не менше важливі питання. Комерційний банк може не здійснювати операції з векселями, не надавати лізинговий кредит, не здійснювати міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів - ці операції не суттєво вплинуть на подальшу діяльність комерційного банку, на його надійність, ліквідність.

Об'єктом дослідження даної роботи є депозитна діяльність банків України на прикладі АКБ «Укрсоцбанк», предметом - депозитні операції.

Метою роботи є дослідження механізму здійснення депозитних операцій комерційних банків та розробка напрямків вдосконалення методів залучення вкладів.

Для реалізації мети були поставлені наступні завдання:

1. З'ясувати сутність, види та класифікацію депозитних операцій;

2. Ознайомитися з законодавчою базою України, що регулює процеси залучення та управління депозитами населення.

3. Дослідити форми залучення вкладів;

4. Проаналізувати становище українського депозитного рику;

5. Провести аналіз економічного стану об'єкта дослідження;

6. Розглянути механізм здійснення депозитних операцій в Миргородському відділенні Полтавської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»

7. Надати рекомендації і пропозиції до поліпшення аналізу та впровадженню нових методів по залученню вкладів населення.

В ході дослідження та розгляду теми даної дипломної роботи застосовувались методи аналізу, синтезу, конкретизації.

При написанні даної роботи було використано: нормативно-правову базу України, підручники, статті, публікації, матеріали опубліковані на сайтах Інтернет українських банків, а також внутрішні документи АКБ «Укрсоцбанк».

Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Дипломна робота містить ___ сторінок, ___таблиць, ___рисунків, список використаних джерел з _____найменувань, ___ додатків.

1. Теоретичні аспекти здійснення депозитних операцій комерційними банками з фізичними особами

1.1 Поняття депозитної політики комерційного банку і класифікація депозитів

Згідно Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. №2121-Ш депозити (вклади) це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. [1]

Суб`єктами депозитних операцій є комерційні банки, що виступають як позичальники, і власники коштів, котрі, в свою чергу, виступають кредиторами. Об'єктами депозитних операцій є кошти, що передані комерційному банку на умовах, визначених двосторонньою угодою.

На долю депозитних операцій приходиться біля 85% пасивів банків. При залученні депозитів банки дотримуються наступних принципів організації депозитних операцій [21]:

- депозитні операції здійснюються таким чином, щоб сприяти отриманню банківського прибутку або створювати умови для отримання прибутку в майбутньому;

- в процесі організації забезпечується різноманітність суб`єктів депозитних операцій та поєднання різних форм депозитів;

- при здісненні банківських операцій забезпечується взаємозв`язок і взаємопогодження між депозитними і кредитними операціями по термінам і сумах;

- особлива увага в процесі організації депозитних операцій приділяється строковим депозитам, які найбільше підтримують ліквідність балансу банку;

- проводячи свої депозитні та кредитні операції, банк повинен зменшувати свої вільні ресурси;

- банк повинен приймати міри по розвитку банківських послуг, що передбачає залучення депозитів.

Для банківської практики характерна така класифікація депозитів:

За категоріями депонентів:

- депозити суб`єктів господарської діяльності;

- депозити фізичних осіб;

- депозити банків.

За економічним змістом:

- депозити до запитання;

- депозити на визначений строк (строкові, термінові);

- ощадні вклади.

За строками використання:

- депозити до запитання;

- депозити на визначений строк (строкові).

Депозити за своїм економічним значенням можуть бути як пасивними так і активними.

Активні - розміщення банківських коштів в інших комерційних банках. Депозитні операції можуть бути активними лише на міжбанківському кредитному ринку. Депозитні - кошти, залучені банком.

Вклад (депозит) до запитання - банківський депозит, який може бути вилучений вкладником на першу вимогу (кошти на поточних та бюджетних рахунках). [20]

Кошти клієнтів у вкладах до запитання зберігаються на поточних рахунках, які відкриває банк для кожного клієнта. В будь-який момент вони можуть бути зняті готівкою з відповідного рахунка або перераховані за вимогою клієнта на інші рахунки в банках. Вітчизняні банки здебільшого не здійснюють виплати за залишками на депозитних рахунках до запитання, оскільки розміри цих залишків дуже нестійкі та слабо прогнозовані. Значну частину ресурсів, залучених у вклади до запитання, банки використовують для забезпечення необхідного рівня ліквідності та формування обов`язкових резервів у вигляді залишків на кореспондентському рахунку в НБУ.

Водночас у повсякденній банківській діяльності складається ситуація, коли клієнти не використовують одразу всі кошти, що надходять на їхні поточні рахунки, залишаючи певну частину у розпорядженні банку на деякий термін. Цю частину ресурсів банки використовують у формі вкладень у найкоротші за терміном повернення кредитно-інвестиційні активи. В цьому випадку він отримує можливість заробляти, розміщуючи вільні залишки на поточних рахунках у відповідні дохідні активи, а відтак сплачувати певний відсоток власникам депозитів до запитання за користування їхніми грошима. Платність вкладів цього типу дає змогу, в свою чергу, залучати ще більші обсяги поточних ресурсів, розширювати коло операцій та збільшувати їх обсяги, що неодмінно сприятиме підвищенню конкурентоспроможності банку.

У більшості банків вклади до запитання займають найбільшу питому вагу в структурі залучених коштів. Це найдешевше джерело банківських ресурсів. Власник рахунку може в будь-який час вилучити кошти, тому банк повинен мати завжди високоліквідні активи за рахунок скорочення долі менш ліквідних, але тих, що дають високі доходи. Тому на залишок коштів на рахунках до запитання виплачуються низькі відсотки. Для комерційного банку вклади до запитання є трудомісткими і дохід від комісійних зборів за обслуговування рахунків не завжди покриває ці витрати.

Комерційні банки зацікавлені у вкладах до запитання тому що:

- клієнти мають залишки грошей на рахунку і виникає можливість для банку використовувати ці залишки для короткострокового кредитування і отримати доход;

- банк має можливість надати клієнту повний спектр банківських операцій та послуг.

Найстабільнішими щодо прогнозування рівня залишків та визначення термінів повернення коштів є термінові вклади (депозити).

Терміновий вклад (депозит) - грошові ресурси, які розміщуються їх власниками у банку для зберігання та зараховуються на відповідні депозитні рахунки на визначений термін з виплатою обумовлених відсотків.

Ресурси, залучені у термінові депозити, залишаються в розпорядженні банку в межах чітко обумовленого часового інтервалу, а тому можуть використовуватись для фінансування триваліших за терміном, а отже і більш дохідних активних операцій. Відповідно і плата за залишками на термінових депозитах значно більша порівняно із вкладами до запитання і прямо залежить від розміру та терміну зберігання грошей на цих вкладах. [30]

Строкові вклади є джерелом одержання прибутків їхніми власниками. Вони оформляються угодою між вкладником і банком. Банки самостійно розробляють форму депозитної угоди. Угода укладається в двох примірниках, один з яких зберігається у клієнта, а інший - у банку. В угоді передбачається сума внеску, термін, протягом якого внесок зберігатиметься у банку, розмір депозитного процента, обов'язки та права вкладника і банку, відповідальність сторін за недотримання умов депозитної угоди. В свою чергу, банк бере на себе зобов'язання своєчасно виконувати всі умови угоди і відповідати за їх порушення, що виявляється у встановлені пені або штрафи за невчасну видачу коштів власникові депозитного рахунку або виплату процентів.

Найпоширінишими серед населення залишаються ощадні вклади.

Ощадні вклади - це грошові заощадження фізичних осіб, що вносяться ними до банку з метою накопичення й отримання відповідного доходу у вигляді процентів.

Мотиви збереження вкладником коштів на ощадних рахунках - резерви на непередбачені витрати, накопичення грошей і створення капіталу. Розрізняють цільове збереження грошей і збереження без визначеної цілі.

На практиці існують такі можливості вилучення вкладу:

без попереднього повідомлення;

після попереднього повідомлення, але до закінчення його терміна;

після закінчення терміна попереднього повідомлення.

Прикладом ощадних вкладів, адаптованих до специфічних умов українського ринку, є накопчувальний депозитний вклад. Він складаєтся на термін один рік із наступною автоматичною пролонгацією і передбачає вільне довкладення коштів у будь-який момент без обмежень. Відсотки нараховуються щомісяця.

Вкладник має право отримання в будь-який момент раніше нарахованих відсотків. При розірванні договору по закінченні мінімального строку вкладнику виплачується сума вкладу і нараховані за строк збереження проценти. За 5 банківських днів вкладник повинен попередньо повідомити про розірвання вкладу. При цьому вилучити частину коштів без закриття рахунку не можна.

Взагалі ощадні вклади передбачають тривале існування на рахунках стабільних залишків коштів, що використовуються в активних банківських операціях.

Кошти клієнтів у вкладах до запитання зберігаються на поточних рахунках, які відкриваються банком кожному клієнту. Особливістю функціонування вкладів до запитання є те, що гроші, які зберігаються, можуть бути у будь-який момент зняті готівкою з відповідного рахунка або перераховані за вимогою клієнта на інші рахунки в банках. За діючою практикою вітчизняні банки здебільшого не здійснюють плати за залишками на поточних рахунках до запитання, оскільки розміри цих залишків є дуже нестійкими та слабо прогнозованими.

Спори, що виникають між банком і вкладником, вирішують у судовому порядку. Строкові вклади не використовуються для здіснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму внеску, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з термінового депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених угодою процентів. У цьому разі проценти знижуються до рівня, передбаченого за вкладами до запитання.

Комерційні банки у своїй діяльності використовують різні форми термінових вкладів (депозитів). Однією з найпоширеніших є сертифікати, які поділяються на депозитні та ощадні.

Депозитні сертифікати - документ, що видається тільки юридичній особі у вигляді письмового свідоцтва банку про внесення грошових коштів, яке надає право власнику сертифіката після закінчення встановленого терміну отримувати суму внеску та відповідні відсотки. [30]

Ощадний сертифікат - документ, що видається тільки фізичній особі як свідоцтво про внесення нею грошей на банківський вклад та надає право власнику на отримання відповідної суми внеску і відсотків. [30]

Депозитні та ощадні сертифікати випускаються банками як на обумовлений термін, так і до запитання. Вони можуть бути іменними та на пред'явника. Банківський сертифікат - цінний папір, який може вільно продаватись / купуватись на фондовому ринку, виступати засобом платежу, застави тощо. У разі виникнення необхідності в наявних коштах власник сертифіката може його продати безпосередньо банку або на вторинному ринку цінних паперів без загрози значної втрати від зниження відсоткової ставки, але з урахуванням терміну, що залишився до моменту погашення сертифіката.

Депозитна політика комерційного банку - це стратегія і тактика банку щодо залучення грошових коштів вкладників і визначення найефективнішої комбінації їх джерел. Депозитна політика підпорядковується загальним банківським вимогам, тобто поєднанню ліквідності, доходності і ризику. [19]

В банківській практиці існують такі загальні критерії оптимальності депозитної політики:

- зв'язок депозитних, кредитних та інших операцій банку між собою для підтримки його стабільності, надійності, фінансової стійкості;

- диверсифікація ресурсів банку з метою мінімізації ризику;

- сегментування депозитного портфеля (за клієнтами, послугами, ринками);

- диференційований підхід до різних груп клієнтів;

- конкурентноздатність банківських депозитних продуктів.

У роботі комерційних банків із залучення депозитів (вкладів) важливу роль відіграє процентна політика, оскільки одержання доходів від вкладених коштів є для клієнтів суттєвим стимулом до активізації внесків. Процентна політика є одним з показників надійності і стабільності ресурсної бази комерційного банку і повинна вкладатися в рамки двох протилежних граничних вимог: по-перше, процентна ставка за депозитами повинна бути достатньо привабливою для потенційних вкладників; по-друге, процентна ставка не повинна різко перевищувати нижню межу процентної маржі між активними і пасивними операціями банку.

1.2 Правові засади здійснення депозитних операцій комерційними банками

З огляду на тенденцію збільшення вкладних (депозитних) операцій і з метою забезпечення їх стабільності та гарантованості назріла нагальна потреба у більш детальному врегулюванні цього питання, і українське законодавство не стоїть на місці. Так, замість лише двох статей в Цивільному кодексі УРСР 1963 р. (ст. 384 та ст. 386) стосовно вкладів громадян у кредитних установах та зверненню стягнення на ці вклади, новий Цивільний кодекс України містить вже цілу главу, присвячену банківським вкладам.

Крім того, вкладні (депозитні) операції так чи інакше регулюються:

¦ Законами України:

- «Про Національний банк України» від 20.05.99 р. №679-XIV;

- «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. №2121-III;

- «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 р. №2346-Ш;

- «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20.09.2001 р. №2740-ІП;

- «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.2001 р. №1201-XII

- «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.96 р. №448/96-ВР;

¦ підзаконними нормативно-правовими актами НБУ:

- Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. №516, зареєстрованою в Мінюсті України 29.12.2003 р. №1256/8577;

- Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. №492, зареєстрованою в Мінюсті України 17 грудня 2003 р. №1172/8493.

Згідно ЦКУ за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), яка надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За визначенням, наведеним у пп. 7.1.1 ст. 7 Закону про платіжні системи, вкладний (депозитний) рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент відповідно до умов договору. [8]

Стаття 1 Закону про банки визначає вклад (депозит) як кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їхніх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Майже тотожне визначення міститься і в підзаконному акті - Положенні. Водночас воно передбачає можливість внесення як депозитного вкладу не лише коштів у валюті України чи іноземній валюті, а й банківських металів, якими згідно зі ст. 1 Закону про Нацбанк є золото, срібло, платина, а також метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів.

Договір банківського вкладу за своєю суттю є різновидом договору позики, оскільки кошти передаються вкладником, який є кредитором, банку - боржнику. Проте за договором позики боржник після передання йому коштів стає їх власником, тоді як за договором банківського вкладу таких відносин речово-правового характеру не виникає.

Договір банківського вкладу є двостороннім, реальним та сплатним. Двосторонність цього договору означає, що його сторони мають взаємні права та обов'язки. Реальним він є тому, що зобов'язальні правовідносини за ним виникають тільки після внесення вкладником коштів на депозитний рахунок. Оплатність такого договору полягає втому, що, незважаючи на будь-які обставини, банк зобов'язаний виплатити вкладнику проценти або дохід в іншій формі (винагороду за договором), у тому числі і в разі дострокового розірвання договору на вимогу вкладника (банк також має виплатити проценти, але зазвичай у меншому розмірі, обумовленому договором).

Сторонами договору банківського вкладу є банк та вкладник.

Банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади коштів фізичних та юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Вкладником можуть бути будь-які фізичні (утому числі малолітні - віком до 14 років, неповнолітні - віком від 14 до 18 років) та юридичні особи, а також інші утворення, які є учасниками цивільних правовідносин відповідно до обсягу їх правосуб'єктності.

При відкритті депозитного рахунку одночасно з паспортним документом обов'язково потрібно надати довідку податкового органу про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків.

Малолітні та неповнолітні вкладники, які самостійно уклали договір банківського вкладу та внесли на нього кошти, мають право розпоряджатися зробленими вкладами також самостійно, на свій розсуд. Однак право розпорядження вкладом, внесеним на їх ім'я іншою особою, вже обмежене, оскільки для його реалізації необхідна згода батьків (опікунів, піклувальників).

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором. Це означає, що банк зобов'язаний приймати вклади від кожного громадянина, хто до нього звернеться, на умовах, однакових для всіх вкладників.

Договір банківського вкладу укладається в письмовій формі, яка вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Отже, договір банківського вкладу може бути укладений як шляхом складання одного документа у двох примірниках (по одному для кожної із сторін), так і шляхом видання вкладнику - фізичній особі ощадної книжки, вкладнику - фізичній чи юридичній особі ощадного (депозитного) сертифіката або іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами.

Залучення банком вкладів (депозитів) підтверджується:

- договором банківського рахунку;

- договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;

- договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;

- договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами.

Укладення договору банківського вкладу відбувається шляхом відкриття депозитного (вкладного) рахунку. Депозитний рахунок визнається різновидом банківського рахунку, а тому багато в чому правила відкриття його, що містяться в інструкції, є актуальними і для депозитного рахунку.

Залучення депозитів може здійснюватися шляхом випуску (емісії) цінних паперів - ощадних (депозитних) сертифікатів та їх розміщення (продажу) серед фізичних чи юридичних осіб. Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів за ним.

В ощадних сертифікатах має бути зазначено такі реквізити: найменування цінного папера - «ощадний сертифікат», найменування банку, що випустив сертифікат, та його місцезнаходження; порядковий номер сертифіката, дату випуску, суму депозиту, строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката), найменування або ім'я держателя сертифіката (для іменного сертифіката); підпис керівника банку або іншої уповноваженої на це особи, печатку банку.

Ощадні сертифікати можуть бути строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника.

Обіг іменних сертифікатів законодавством про цінні папери заборонений, а продаж (відчуження) їх іншим особам є недійсним.

Укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення коштів на її рахунок за вкладом може підтверджуватися ощадною книжкою, в якій вказуються найменування та місцезнаходження банку, номер рахунку за вкладом, усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунку, а також залишок коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк.

Ощадну книжку слід визнати однією з форм укладення письмового договору банківського вкладу, але за умови, що вона поряд з обов'язковими реквізитами буде містити такі умови договору банківського вкладу, а саме: строк депозиту (чи умову про режим вкладу на вимогу) та розмір процентів за вкладом. Проте, якщо в ощадній книжці не буде обумовлено розміру процентів, банк все одно зобов'язаний виплачувати вкладнику проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Види банківських вкладів. Залежно від строку, на який вкладником вносяться кошти чи банківські метали на депозитні рахунки, вклади поділяються на:

- строкові, які передбачають повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку, що може визначатися конкретною датою або певним календарним періодом (місяцями, кварталами, роками тощо);

- на вимогу, які передбачають видачу вкладу на першу вимогу вкладника.

Залежно від того, хто вносить вклад на депозитний рахунок, договори банківського вкладу поділяються на:

- договори, що укладаються самим вкладником;

- договори, що укладаються фізичною чи юридичною особою на користь третьої особи.

Суттєвою умовою останнього виду договорів є визначення імені фізичної особи або найменування юридичної особи, на користь якої зроблено вклад. Особа, на ім'я якої зроблено депозитний вклад, набуває прав вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, яка може бути виражена будь-яким способом (наприклад, вимогою про видачу вкладу, нарахованих процентів, переведення їх на інший рахунок, оформлення довіреності тощо).

Третя особа, на користь якої внесено вклад (депозит), може від нього відмовитися. У такому випадку особа, яка уклала договір банківського вкладу на користь третьої особи, має право вимагати повернення вкладу або перевести його на своє ім'я. [45]

Права та обов'язки сторін за договором. Як зазначалося вище, договір банківського вкладу є взаємним, тобто його сторони мають взаємні права та обов'язки. Основним обов'язком вкладника є внесення на відкритий у банку депозитний рахунок обумовленої суми вкладу. Після його виконання договір банківського вкладу, який є реальним, набирає чинності.

Обов'язком вкладника - юридичної особи, обумовленим договором, може бути утримання від пред'явлення банку вимоги про повернення раніше зробленого вкладу на першу вимогу. В інших випадках умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною, що навіть не потребує визнання її такою в судовому порядку.

Обов'язками банку, який залучив депозитний вклад, є:

- видача (повернення) банківського вкладу після закінчення строку, обумовленого договором;

- видача (повернення) банківського вкладу або його частини на першу вимогу вкладника, крім вкладів юридичних осіб, внесених на інших умовах

- повернення, встановлених договором;

- нарахування процентів на вклад від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує його поверненню;

- виплата вкладникові процентів на суму вкладу в розмірі, встановленому договором, а якщо його не встановлено - у розмірі облікової ставки НБУ;

- незменшення в односторонньому порядку розміру процентів на строковий вклад або вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, крім випадків, встановлених законом;

- виконання розпоряджень вкладника про перерахування коштів з депозитного (вкладного) рахунку іншим особам у разі пред'явлення ощадної книжки;

- інші обов'язки, що випливають з договору банківського рахунку і визначені ЦКУ.

Щодо обов'язку, банку виконувати розпорядження вкладника про перерахування коштів з депозитного (вкладного) рахунку іншим особам у разі пред'явлення ощадної книжки, то слід зазначити, що істотна відмінність депозитного рахунку від інших банківських рахунків полягає в тому, що клієнт не може здійснювати з нього розрахунки. І якщо фізичні особи при розірванні договору банківського вкладу або після закінчення строку його дії можуть дати розпорядження банку перерахувати кошти з депозитного рахунку на рахунки третіх осіб, то юридичним особам це прямо заборонено. Усі кошти юридичної особи має бути спочатку зараховано з депозитного рахунку на її поточний рахунок і лише з цього рахунку їх може бути перераховано на рахунки третіх осіб.

Враховуючи викладені вище обов'язки банка, що залучив кошти за договором банківського вкладу, можна сформулювати відповідні права вкладника, які їм кореспондують:

- право отримати банківський вклад після закінчення строку, обумовленого договором, та нараховані за ним проценти;

- право отримати банківський вклад чи його частину на першу свою вимогу (крім юридичних осіб у передбачених договором випадках), а також нараховані на нього проценти, виходячи зі ставки, встановленої за вкладами на вимогу, якщо договором не передбачено більш високий процент;

- інші права, що випливають з договору банківського рахунку і визначені ЦКУ.

1.3 Порядок відкриття депозитних рахунків фізичним особам

Фізичним особам для зберігання коштів та проведення розрахунків у національній валюті з іншими фізичними та юридичними особами відкриваються поточні рахунки, що мають назву вклади «до запитання». Їх відкриття проводиться на підставі заяви фізичної особи і документа, що засвідчує особу; угоди на відкриття та обслуговування рахунку між установою банку та громадянином; картки із зразком підпису, який вчиняється у присутності працівника банку, що відкриває рахунок та засвідчується цим працівником і головним бухгалтером банку. (Див. рис. 1.2.)

В угоді зазначаються дані документа, що засвідчує фізичну особу, адреса постійного місця проживання і ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податку. За дорученням власника рахунку-резидента, операції за рахунком може здійснювати інша особа - резидент.

На поточні рахунки в національній валюті фізичних осіб-резидентів зараховуються:

- кошти на оплату праці, пенсії, допомоги, авторські гонорари за
літературні праці, музичні твори, витвори образотворчого мистецтва, за артистичну діяльність, наукові праці та винаходи;

- виплати страхових та викупних сум, позичок з особистого
страхування, страхове відшкодування за майновим страхуванням;

- орендна плата за найм житлових помешкань, рухомого і нерухомого майна;

- відшкодування шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом або у разі втрати годувальника;

- кошти в національній валюті за продану іноземну валюту;

- кошти за реалізоване власне майно та за здану сільгосппродукцію;

- інші надходження у випадках, що не суперечать чинному законодавству України.

Схема відкриття депозитного рахунку фізичній особі.

Працівник банку

1.ознайомлює клієнта з умовами

а) мінімальний розмір вкладу;

б) режим користування вкладом;

в)% ставка по вкладу.

v

Клієнт

1.заповнює документи:

- ф №51/36 прихідний касовий ордер

- ф №13 алфавітна картка

v

Контролер

1.відкриває вкладникові особовий рахунок №1

а) виписує картку особового рахунку,

в якій клієнт ставить зразок свого підпису;

б) прізвище, ім'я по батькові, рік народження,

домашня адреса, МФО банку, порядковий номер

особового рахунку;

v

Контролер

1. оформлює алфавітну картку ф №13 (назва установи банку, порядковий номер особового рахунку)

2. оформлюється ф №1 (дата, сума і залишок відсотків, підпис)

3. оформляються ф №51/36 (сума нарахованих%, сума вкладу (цифрами), залишок вкладу, залишок%, підпис)

4. оформлює вкладну книжку (дата, сума вкладу, залишок вкладу прописом і цифрами, підпис)

5. передає документи внутрішнім порядковим

(ф №51/36 вкладна книжка)

Касир

1. перевіряє документи (правильність розрахунків, відповідність записів)

2. приймає гроші від клієнта (після прийняття розписується у вкладній книжці та ф №51/36)

3. видає клієнту вкладну книжку.

Рис. 1.2. Схема відкриття депозитного рахунку фізичній особі

З поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб-резидентів за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться такі операції:

- розрахунки за надані послуги юридичними та фізичними
особами;

- розрахунки за придбані в підприємствах торгівлі товари;

- відрахування до державного й місцевих бюджетів обов'язкових
та інших платежів;

- розрахунки за участь у створенні підприємств різної форми
власності;

- розрахунки за купівлю та продаж цінних паперів на біржовому
або позабіржовому ринку;

- розрахунки за куплену іноземну валюту;

- інші операції у випадках, що не суперечать чинному законодавству України.

Забороняється перерахування коштів на будь-який рахунок фізичних осіб - нерезидентів.

На поточні рахунки фізичних осіб-нерезидентів зараховуються:

- кошти, одержані як оплата праці, допомога, авторські гонорари;

- кошти, одержані як відшкодування шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом;

- кошти від продажу власного майна;

- успадковані кошти;

- кошти, отримані внаслідок здійснення іноземної інвестиції в
Україну (за наявності протоколу зборів засновників про розподіл
прибутку та довідки податкової адміністрації про сплату податків
згідно з чинним законодавством);

- виплата страхових сум;

- кошти, що були раніше зняті власником з рахунку, але не використані або використані не повністю;

- інші надходження, що не суперечать чинному законодавству
України.

З поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб-нерезидентів за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться операції у грошовій одиниці України:

- видача коштів готівкою;

- видача платіжних документів для здійснення безготівкових
розрахунків;

- розрахунки у безготівковій формі за послуги, надані юридичними та фізичними особами на території України;

- сплата мита, податків та інших обов'язкових платежів;

- сплата страхових та членських внесків;

- здійснення платежів з відшкодування витрат судовим, слідчим,
арбітражним, нотаріальним та іншим органам;

- перерахування на рахунок іншої фізичної особи;

- перерахування на інший власний поточний рахунок в іншому
банку України чи на вкладний рахунок;

- перерахування на рахунок юридичної особи-резидента як внесок до її статутного фонду у випадках, передбачених чинним законодавством;

- перерахування на рахунок юридичної особи-резидента як реінвестицію в об'єкт первинного інвестування чи в інші об'єкти інвестування відповідно до чинного законодавства України за умови сплати податку на прибуток (дохід);

- перерахування за купівлю іноземної валюти (купівля іноземної
валюти за кошти у грошовій одиниці України з урахуванням нарахованих відсотків за залишками коштів на рахунку);

- інші операції, що не суперечать чинному законодавству України.

Крім поточних рахунків «до запитання», фізичним особам-резидентам - громадянам України, резидентам - іноземцям та особам без громадянства, які отримали посвідку на проживання в Україні, а також нерезидентам - громадянам України, які постійно проживають за межами України та нерезидентам - іноземцям та особам без громадянства, які проживають в Україні відповідно до візи, відкритої строком до 1 року відкриваються в національній валюті вкладні рахунки на підставі договору про його відкриття з видачею вкладнику вкладного документа (скажімо, ощадної книжки - іменної чи на пред'явника).

Фізичній особі-нерезиденту - надається іменна ощадна книжка. В угоді обумовлюється сума, що вноситься або перераховується на вкладний рахунок; термін зберігання та порядок повернення; розмір відсотків та умови перегляду відсотків, а також умови розірвання угоди.

У разі відкриття вкладного рахунку фізичній особі-резиденту у договорі на підставі довідки податкового органу вказується ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податку.

Вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб-резидентів призначені для обліку коштів, внесених на визначений угодою термін. Кошти на вкладні рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з власного вкладного рахунку в іншому банку чи з поточного рахунку в національній чи іноземній валюті.

1.4 Аналіз українського ринку депозитів

В цьому підрозділі ми проаналізуємо головні тенденції та динаміку розвитку ринку депозитів фізичних осіб на Україні.

Збільшенню грошової маси в країні сприяє поступове відновлення темпів кредитування економіки. Так, упродовж першого півріччя 2005 року українські банки збільшили свої кредитні портфелі на 22,7% порівняно із збільшенням на 19,5% за аналогічний період попереднього року. Зауважимо, що значним лишається попит на валютні запозичення. Частка доларових кредитів становить понад 40% від їхньої загальної кількості і не зазнала відчутного зменшення за перші шість місяців 2005 року. Відновлювати кредитування комерційним банкам дав змогу значний приплив депозитів (+26%) [56].

Зростання обсягів коштів, залучених за рахунок суб'єктів господарювання та фізичних осіб за останні 7 років (збільшення кожного наступного року майже у 1,5 разу), свідчать про зростання довіри до банківських установ (табл. 1.1) [66].

Таблиця 1.1. Зобов'язання банків за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб

Роки

Залучені кошти

(млн. грн.)

темп зростання (%)

1998 (млн. грн.)

8278

1999 (млн. грн.)

12156

146,8

2000 (млн. грн.)

18738

154,1

2001 (млн. грн.)

25674

137,0

2002 (млн. грн.)

37715

146,9

2003 (млн. грн.)

61365

162,7

2004 (млн. грн.)

82959

135,2

При цьому більше ніж наполовину таке зростання було забезпечене за рахунок припливу депозитних вкладів від населення (рис. 1.1).

Рис. 1.3. Депозитні вклади, залучені банками України (станом на 31.08.2005)

Розширення пасивів банків саме за рахунок вкладів населення - явище позитивне, оскільки такі депозити є здебільшого строковими (на відміну від депозитів юридичних осіб). Це, у свою чергу, може створити надійнішу та передбачувану базу для кредитної діяльності комерційних банків.

Станом на 1.08.2005 року в Україні діяло 162 банки, при цьому 92 з них зареєстровано у Києві. На сьогодні поділ банківського ринку за активами має такий вигляд (рис. 1.4.).

Райффайзен-банк Україна і Аваль - 11,5%; ПриватБанк - 10,4%;

Промінвестбанк - 7,5%; Укрсоцбанк - 5,0%; Укрсиббанк - 4,0%;

Укрексімбанк - 3,7%; Ощадбанк - 3,6%; Інші банки - 54,3%

Рис. 1.4. Поділ банківського ринку (за активами)

Найістотніший вплив на ситуацію на банківському ринку мають найбільші 7 банків, яким належить понад 45% сукупного банківського ринку (за активами).

Аналізуючи ринок депозитів для фізичних осіб, зазначимо, що більшість вкладів зроблено у національній валюті (дивись таблицю в додатку Ж) [66]. Загальний обсяг вкладених коштів фізичними особами в банки України у національній валюті становить 57,8% від загальної кількості депозитів. Помітна також доволі велика залежність банків від мешканців столиці. Частка мешканців Києва у депозитних вкладах банків України становить 30,5%.

Останнім часом помітна тенденція до зростання доходів населення за рахунок переважно соціальних платежів та зарплат у бюджетному секторі започаткована наприкінці 2004 року і спостерігалася у 2005 році. За результатами 7 місяців 2005 року приріст реальної заробітної плати становив 17,5%, а приріст реальних доходів населення - 25,8%. До кінця року очікувалося й далі підвищення доходів населення через планомірне збільшення мінімальної заробітної плати та зміни у системі оплати праці у бюджетних установах. А також збільшення частки вільних коштів у населення, за котрі серед фінансових структур точиться боротьба.

Тепер, за даними багатьох експертів, сучасний клієнт доволі непогано обізнаний з різноманітними фінансовими продуктами, що пропонують банки, однак він не є лояльним до свого банку. За таких умов інтенсифікація маркетингових зусиль на банківському ринку набуває неабиякої актуальності.

Залучення заощаджень населення банківським сектором для фінансування інвестицій у виробничому секторі є проблематичним. З одного боку, громадяни вважають банківський сектор досить ризикованим, тому залучення коштів можливе лише під достатньо високі відсотки. Разом з тим, інвестування виробництва при недосконалому законодавстві та високому ризику неповернення кредиту потребує підвищення ставок за кредити. Таким чином, кредит стає недоступним для переважної більшості підприємств, які неспроможні забезпечити достатній рівень прибутковості інвестицій.

Розвиток банківського обслуговування населення в Україні знаходиться під впливом протилежних економічних інтересів населення і банків. У розвинутих банківських системах створені механізми максимального узгодження цих інтересів. Для захисту інтересів вкладників створені ефективні механізми гарантування депозитів населення, а для захисту інтересів банків сформувалися могутні структури, що спеціалізуються на обслуговуванні населення, створюють особливу ощадну систему, яка забезпечує їм вигідність роздрібних депозитних операцій. Україна вже розпочала формування механізму, що захищатиме інтереси вкладників, створивши Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Аналізуючи стан ринку банківських послуг в аспекті залучення коштів від фізичних осіб, можна сказати, що динаміка грошових вкладів населення за останні кілька років свідчить про зростання довіри громадян до банків і зацікавленість банкірів у збільшенні частки залучених коштів населення у своїх активах.

Приріст залучених коштів населення та суб'єктів господарювання за 2000-2005 рр. сягнув 70,8%. Причому більша питома вага належить вкладам саме у національній валюті, що свідчить про зростання довіри громадян до національної грошової одиниці. А отже, можна прогнозувати, що і надалі відбуватиметься позитивний приріст вкладів населення у банках України. Адже ринок банківських послуг для фізичних осіб є чутливим індикатором економіки в цілому, і коливання обсягів заощаджень населення на банківських рахунках відображають зміни, що відбуваються в економіці країни: зміну демографічної ситуації, політику доходів і цін, особливості розвитку і задоволення потреб, соціальну структуру населення тощо.

Проте, на наш погляд, обсяги операцій на ринку банківських послуг для фізичних осіб є ще надто незначними і не здатні виступити суттєвим чинником у стабільному економічному зростанні.

Такий стан справ потребує комплексного вирішення проблеми і нового підходу як на макрорівні, де повинен здійснитися перегляд податкової політики у сфері оподаткування доходів громадян та відповідні законодавчі зміни, так і на внутрішньобанківському рівні, де зміни повинні проходити у напрямку спрощення та зростання доступності операцій для фізичних осіб, а також розроблення схем ефективної співпраці з кожним клієнтом - фізичною особою та використання коштів з максимально можливою ефективністю при мінімальному рівні ризиковості цих операцій.

2. Організація депозитних операцій з фізичними особами в комерційному банку АКБ «Укрсоцбанк»

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика АКБ «Укрсоцбанк»

АКБ «Укрсоцбанк», заснований у вересні 1990 року, сьогодні є одним з найбільших системних банків в Україні. За роки свого існування Банк завоював стійкий авторитет надійної і стабільної фінансової установи, що стрімко розвивається й оперативно реагує на зміни ринку. На сьогодні Укрсоцбанк пропонує повний спектр банківських послуг для корпоративних і приватних клієнтів.

За підсумками 2004 року Банк досяг суттєвого росту: чисті активи АКБ «Укрсоцбанк» за станом на 1 січня 2005 р. перевищили 7 млрд. грн. (37%-ный ріст за рік). Капітал банку складає 910 млн. грн. (більш ніж 66%-ий ріст за рік). Обсяг коштів юридичних осіб на строкових і поточних рахунках досяг на 01.01.05 р. 3 631 598 тис. грн. Приріст цього показника, у порівнянні з 1 січня 2004 року, складає 63,8% або 1 413 995 тис. грн. в абсолютному вираженні. Кошти на рахунках приватних клієнтів АКБ «Укрсоцбанк» на 1 січня 2005 року досягли 2 028 350 тис. грн., темп приросту склав 21,4%.

За станом на 1 січня 2006 року динаміка основних показників «Укрсоцбанку» виглядає в такий спосіб:

Загальний кредитний портфель банку досяг майже 7,25 млрд. грн. Темп приросту з початку року склав 73,9%.

Чисті активи склали 10,77 млрд грн., їхній приріст із початку року склав 52,4%.

У січні-грудні 2005 року динамічно і вражаючими темпами росли кошти юридичних і фізичних осіб на сторокових і поточних рахунках АКБ «Укрсоцбанк». Так, кошти юросіб на 1.01.2006 р. досягли 4,77 млрд. грн. (темп приросту з початку року - 31,3%), а кошти фізосіб на цю ж дату склали 3,51 млрд. грн. (темп приросту з початку року - 73,3%).

Банк виконує роль системного фінансового інтегратора, поєднуючи інтереси виробників, торговців і покупців, надаючи кожному клієнтові необхідний спектр продуктів і послуг. У системі банку зайнято 10 тисяч 300 кваліфікованих фахівців.

Корпоративними клієнтами банку є лідери різних секторів економіки у всіх регіонах України: НАК «Нафтогаз України», «Укрзалізниця», «Укрморпорт», «Укртелеком», «Інтерпайп», «Мотор Січ», «Житло-Інвест», Держкомрезерв України, «Познякижилбуд», «Консоль», ПП «Баядера», завод ім. Малишева, завод «Титан», «ЛАЗ», «Союз-Віктан», «Запорізький алюмінієвий комбінат», «Міжнародні Авіалінії України», Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат, «Дніпренерго», група компаній «ДЦ», «Верес», «Галактон», ЗАТ «Чумак», ФК «Дарниця», «Sаndora», компанія «Автокапітал» і корпорація «Укравто», ДП «Меркс-Мебель» і ще 120 тис. інших підприємств.

Філіальна мережа банку нараховує 527 операційних точок, серед яких: 478 безбалансових точок, 22 підзвітних філії і 27 обласних філій. АКБ «Укрсоцбанк» є членом: Міжрегіонального фондового союзу, Асоціації українських банків, Української міжбанківської валютної біржі, Української фондової біржі, Першої фондової торговельної системи (ПФТС; голова правління банку Борис Тимонькін є головою Ради ПФТС). Членство банку у Фонді гарантування внесків фізичних осіб є додатковою гарантією для його вкладників.

АКБ «Укрсоцбанк» - принциповий член міжнародних платіжних систем Visa International і MasterCard International. У банку діє власний процесинговий центр, що обслуговує всі карткові програми.

Загальна емісія міжнародних платіжних карток VISA і MasterCard в АКБ «Укрсоцбанк» на січень 2006 року склала 1,152 млн. шт. Банк активно нарощує парк банкоматів і POS-терміналів.

«Укрсоцбанк» є відомим і визнаним банком у світовій банківській системі: за рейтингом журналу «The Banker» банк було внесено у список 2000 найбільших банків світу, а міжнародне агентство Standard&Poor's включило банк у рейтинг 100 найбільших банків країн Центральної і Східної Європи. Почалося практичне співробітництво з ЄБРР. У 2003 році АКБ «Укрсоцбанк» за якість оформлення платіжних доручень у доларах США одержав спеціальну нагороду - «STP Excellence Award 2003». АКБ «Укрсоцбанк» ввійшов у п'ятірку найбільш відомих українських банків, що жителі України «називають без підказки» у рейтингу «ТОП - 100 Фінанси» за 2003 р. За версією щорічної загальнонаціональної програми «Людина року» голову Правління АКБ «Укрсоцбанк» Бориса Тимонькіна названо «Фінансистом року 2003». Кошти АКБ «Укрсоцбанк» допомагають розвиватися українському бізнесові.

У 2005-2009 роках АКБ «Укрсоцбанк» планує збільшити чисті активи до 40 млрд. грн. В основі стратегії «Укрсоцбанку» лежить позиціонування себе як універсального банку, що працює в різних секторах ринку.

Банк стоїть на шляху динамічного розвитку, упевнено дивиться в майбутнє, усвідомлюючи результати своєї діяльності, місце і роль, що він грає в економіці держави. Пріоритетом у роботі «Укрсоцбанку» завжди були і будуть інтереси клієнтів.

Надання послуг фізичним особам - один із пріоритетів діяльності «Укрсоцбанку».

АКБ «Укрсоцбанк» протягом 2005 року збільшив кредитний портфель фізичних осіб майже в три рази. За станом на 1.01.2006 р. він склав близько 3 млрд. грн.

Майже триразового збільшення кредитного портфеля фізичних осіб з початку 2005 року, що відбиває (і навіть перевищує) загальноукраїнські тенденції активного росту ринку кредитування приватних клієнтів, удалося досягти завдяки поліпшенню ресурсної бази «Укрсоцбанку». Цьому сприяли продовження нашим банком синдикованого кредиту, а також пророблена нами активна робота з залучення депозитів населення, юридичних осіб і ще ряду кредитів від іноземних нерезидентських структур, що уможливило відкриття всіх «шлюзів» кредитування. Основні напрямки кредитування фізосіб в «Укрсоцбанку» - надання іпотечних кредитів і позик на покупку автомобілів. Обсяги кредитування «Укрсоцбанком» клієнтів-фізичних осіб за програмою часткової компенсації процентної ставки Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву протягом 2005 року виросли в сорок два рази.

За словами голови правління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву Валерія Омельчука, АКБ «Укрсоцбанк» став лідером з видачі молодіжних кредитів у рамках програми часткової компенсації процентної ставки, реалізованої разом з Держфондом сприяння молодіжному житлобудівництву. У ході круглого столу «Ділового журналу» - «Іпотека-2005» - пан Омельчук зазначив, що з 22 банків, що на сьогодні працюють з Держфондом за програмою часткової компенсації процентної ставки, саме АКБ «Укрсоцбанк» діє найбільше активно і мобільно, що і дозволило йому стати лідером серед банків-партнерів Фонду.

АКБ «Укрсоцбанк» надає молодіжні кредити з компенсацією процентної ставки у всіх регіональних філіях. Таким чином, Банк допомагає вирішувати житлову проблему українським громадянам, у тому числі молодим членам суспільства.

Високі рейтинги міжнародних агентств дозволили «Укрсоцбанку» навесні 2005 року успішно дебютувати на ринку єврооблігацій. Банк розмістив трирічні єврооблігації на суму $100 млн. із прибутковістю 9,0%. Лід-менеджерами випуску виступили міжнародний банк ABN AMRO і Мoscow Narodny Bank (Лондон). Термін погашення облігацій - 6 червня 2008 року. Єврооблігаціям банку було присвоєно рейтинги «Ba3» від агентства Moody's і «B-» від агентств Fitch і Standard & Poors.

Угода, що відбулася, дозволила установити нові рівні запозичення, оскільки ставка прибутковості в 9% на момент розміщення була рекордно низькою для українських банків, що виходили на ринки єврооблігацій до «Укрсоцбанку». Євробонди «Укрсоцбанку» користувалися інтересом з боку азіатських інвесторів, що до його виходу на ринок єврооблігацій, якщо і купували українські облігації, те тільки суверенні або державні емітенти.



курсовые работы





Рекомендуем



курсовые работы

ОБЪЯВЛЕНИЯ


курсовые работы

© «Библиотека»